Після запису подкасту «За піффком» з мастерпісером я захопився ідеєю подкастингу.
Після того, як мені подарували iRiver T60 (Олександро — дякую ) я ближче познайомився з подкастами і вирішив розпочати записувати власний.
Тему я обрав доволі просто — створення сайтів та все, що з цим пов’язано. Це моя спеціалізація тому тут я можу розповісти дуже багато.
Отже вашій увазі пропонується пілотний випуск подкасту «WebDev», тема якого — як вибрати домен для власного сайту.
Звісно, за 20хв розповісте все не можливо, але я думаю декому ця інформація стане у нагоді

Подкаст WebDev #0 «Домени» (Пілотний випуск)

1. Вступ
2. Що таке гарний домен
3. Доменне ім’я
4. Доменні зони
5. Правильна транслітерація (Офіційний трансліт)
6. IDN (Багатомовні доменні імена)

Скачати (8.7Мб/18:59 MP3, 64 kbps)

Відомі баги цього випуску — я ще поки надто часто говорю …ееееее… та слова-паразити, інколи використовую суржик, звук не якісний і тихий, немає rss-стрічки подкасту
Але в наступних випусках я буду намагатися виправитися.
Конструктивні зауваження та пропозиції — вітаються.

P.S. Тема наступного подкасту mod_rewrite

Вчора купив леза для моєї бритви. Потім прочитав етикетку (подобається мені їх читати — інколи дізнаюсь багато цікавого )
Спочатку знайшов одну помилку, потім ще одну… В результаті нарахував аж 14 (!) штук (це лише помилки в словах та пропуски слів).
«Перше лезо голить, друге ще чистіще», «Леяке гоління», «Безпока у використанні» і т.п.
Якби ці леза були виготовлені в Китаї (або ще десь в південно-східній Азії) то я б зрозумів, чому з’явилися ці помилки.
Але виготовлені вони в Санкт-Петербурзі за ліцензією Gillette Co.
Дивно, що при виготовленні цієї етикетки, її жодного разу не прочитала людина, що розуміє українську мову.

Збільшити

P.S. За якість фото вибачайте — знімав в маршрутці на SE W810i

Сьогодні до мене завітав masterpiecer, ми випили трохи пива і вирішили записати подкаст про Укрбаш.

І ось що з цього вийшло:

Скачати (MP3, 128 kbps, 11,5 Mb, прямий лінк, сервер masterpiecer’а)
Або слухаємо онлайн:

Увага, в подкасті присутня ненормативна лексика!

Вчора (бо вже трохи за північ) ходив купляти квитки на потяг.
І в процесі майже годинного чекання в мене виникли цілком закономірні питання:

• Чому Укрзалізниця ще й досі живе в середині 20-го століття коли надворі вже 21-ше?
• Чому не можна зробити онлайновий продаж квитків?
• Навіщо тримати такий великий штат касирів замість того, щоб найняти 2-3 програмістів і поставити 1 сервер?

Організувати онлайновий продаж квитків елементарно — у них вже є внутрішня система електронного продажу (яку юзають касири), до якої треба прикрутити нормальну веб-морду (2-3 досвідчених програмістів напишуть таке за пару місяців), організувати підтримку електронних платіжних систем (пластикові картки зараз мають навіть студенти — вони отримують на них стипендію) і все, значній частині пасажирів це дуже спростить життя.

Електронний квиток можна роздрукувати вдома на принтері, на спеціальному апараті на вокзалі (на якому ще й квитки можна продавати) або в касі.

Для боротьби з перекупниками можна обмежити продаж квитків до 1-2 поїздок в тиждень (туди й назад) з однієї картки (кому треба постійно купляти багато квитків — 1 раз приходиш з паспортом на вокзал, обґрунтовуєш, навіщо тобі скільки квитків, вони заводять акаунт — і ліміт збільшується до 5-10 на тиждень).

На посадку приходиш з роздрукованим квитком, провідник звіряє його номер з номером в списку і в разі співпадіння запускає у вагон (необхідність пред’являти паспорт відмінили півроку тому).
Для пільговиків (школярів, студентів, пенсіонерів) — звіряє номер документу, що дає право на знижку, та ПІБ зі списком і фотку в документі з фейсом пасажира. Якщо щось не співпало (номер, ПІБ або фейс) — відправляти лісом в потяг не пускати.

Квиткових кас залишити в 3-5 разів менше — краще поставити апарати для автоматичного продажу квитків.
В Польщі можна в Інтернеті купити квитки на потяг, в Росії їх можна безкоштовно забронювати…

А у нас що? Приходиш, півгодини (якщо пощастить) стоїш в черзі, потім ще 5-10 хв спілкуєшся з касиром про наявність квитків на потрібний потяг, потім вона друкує квитки, бере гроші і нарешті віддає тобі квиток.

При онлайновому продажі сидиш вдома з чашкою чаю/кави/пива, підбираєш оптимальний час та потяг (при цьому одразу видно наявність вільних місць), купуєш квиток карткою (або іншим способом, аж до відправлення смс на номер) і одразу його друкуєш. Це займе 2-3 хв і не треба їхати на вокзал або в центральні каси…

Укрзалізниці вигідно — не треба інкасувати гроші (вони майже одразу потраплять на їх рахунок), тримати великий штат касирів.

Також підтримка Укрзалізницею пластикових карт підвищить до них довіру людей. Бо зараз більшість одразу знімає гроші в баноматі і скрізь розраховується готівкою.
Можна навіть знижку в 0.5%-1% зробити для заохочення.
Інтернет в Україні вже доволі розповсюджений, особливо в Києві (тут якраз можна і організувати пілотний проект).

Як то кажуть - горбатого могила виправить, тому я хочу, щоб цей державний монополіст загнувся або його перетворили на ВАТ і продали нормальним власникам.

Мрії, мрії….

Якщо ви активний користувач інтернету, то у вас має бути сила-силенна профілів на різних сайтах. Для входу на сайт потрібно знати пару логін/пароль.

Логін зазвичай використовується однаковий (звісно, якщо він не зайнятий), а пароль вже після 5-го разу набридає придумувати і користувачі починають використовувати один і той же пароль на усіх сайтах.

Продвинуті користувачі використовують 2-3 версії паролів для різніх рівнів безпеки — наприклад:

• чати/форуми/блоґи (~90%) — найпростійший пароль
• е-пошта/інтернет-пейджери (~7%) — трохи складніший
• онлайн-банк/електронні гроші/інші важливі сервіси (~3%) — найскладніший

Виникає питання — а чи не має такої технології, що дозволяє на усіх сайтах використовувати один логін/пароль?

Така технологія є, і називається вона OpenID.

Суть її ось в чому — ви реєструєтесь на одному сайті, який є OpenID-провайдером, і використовуєте цей логін на усіх сайтах, що підтримують вхід на сайт за допомогою OpenID.

Де ж знайти OpenID-провайдера?
Виявляється нічого шукати не треба, скоріше за все у вас вже є OpenID, якщо ви зареєстровані на одному з цих сайтів:

• livejournal.com
• blogger.com
• flickr.com
• wordpress.com
• yahoo.com
• yandex.ru
• sourceforge.net

Якщо у вас є блоґ на livejournal.com то ваш OpenID буде ім’я.livejournal.com
Ви можете використовувати його для входу на будь-який сайт, де побачите ось таку іконку:
Наприклад, спробуйте авторизуватися на УкрБаші (де я тиждень тому додав підтримку цієї технології ) і для вас автоматично створиться та авторизується користувач ім’я.livejournal.com (при традиційній реєстрації потрібно вводити логін/пароль і активувати профіль через лінк, що приходить на вашу е-пошту).
Також підтримку OpenID має мій блоґ та блоґ УкрБашу (для коментування дописів).

Але автоматична реєстрація на сайті це ще не все. Ви можете входити на сайт, використовуючи свій OpenID. При цьому, якщо ви обрали постійну авторизацію на сайті OpenID-провайдера, то вводити пароль не потрібно і вхід відбудеться автоматично (крім 1-го разу).
На УкрБаші можна до вже існуючого користувача додати OpenID і використовувати його для входу.

Створений користувач буде мати ім’я та адресу сайту, що використовується як OpenID.
Але чи можна використовувати власний сайт як OpenID?
Виявляється можна — мій OpenID це mrgall.com

Щоб використовувати власний домен як OpenID потрібно:

1. Обрати OpenID-провайдера. Ви можете використовувати ваш існуючий профіль (наприклад на LiveJournal, Яндексі чи Yahoo) або зареєструватися на спеціальному OpenID-провайдері (наприклад myopenid.com).

Я зареєструвався на myopenid.com і мій OpenID це mrgall.myopenid.com.

2. Дізнатися код, що потрібно додати на ваш сайт. Для цього потрібно зайти на вашу сторінку на сайті OpenID-провайдера і у вихідних кодах сайту знайти такі рядки:

<link rel="openid.server" href="http://адреса.серверу" />
<link rel="openid.delegate" href="http://ваш.OpenID" />
<link rel="openid2.provider" href="http://адреса.серверу" />
<link rel="openid2.local_id" href="http://ваш.OpenID" />
<meta http-equiv="X-XRDS-Location" content="http://адреса.сторінки.на.сервері" />

Це записи для OpenID версій 1 і 2, якщо ваш OpenID-провайдер підтримує OpenID лише 1ї версії то рядки 3й та 4й будуть відсутні. 5й рядок теж може бути відсутній.
Якщо ви не знайшли 2й та 4й рядки то не біда, ви можете зробити їх самостійно, підставивши адресу вашої сторінки на сайті OpenID-провайдера.

Якщо ви вирішили використовувати livejournal.com то ваш код буде таким:

<link rel="openid.server" href="http://www.livejournal.com/openid/server.bml" />
<link rel="openid.delegate" href="http://ім’я.livejournal.com” />
<meta http-equiv=”X-XRDS-Location” content=”http://ім’я.livejournal.com/data/yadis” />


Мій код:

<link rel="openid.server" href="http://www.myopenid.com/server" />
<link rel="openid.delegate" href="http://mrgall.myopenid.com" />
<link rel="openid2.provider" href="http://www.myopenid.com/server" />
<link rel="openid2.local_id" href="http://mrgall.myopenid.com" />
<meta http-equiv="X-XRDS-Location" content="http://mrgall.myopenid.com/xrds" />


3. Додати цей код на ваш сайт. Це потрібно зробити між <head> та </head>.
Приклад ви можете побачити в мене на головній сторінці.

Після цих 3х кроків ви зможете використовувати ваш домен як OpenID

Вдалого користування

Для веб-майстерів, що хочуть додати OpenID на свій сайт:
PHP OpenID Library
Интеграция OpenID в ваш сайт
WP-OpenID

Сьогодні захистив дипломну роботу на відмінно. Тепер я магістр комп’ютерних наук
Моя робота — Дослідження та розробка альтернативних механізмів взаємодії для Web 2.0 (42Кб, OpenDocument)

Прощай університет, студенське життя…
Привіт, доросле життя

P.S. Категорію Навчання в блозі можна закривати
P.S.S. Ще в мене вкрали (або я загубив) фотоапарат, тому заодно можна закрити і Галерею…

Я навчаюсь на останньому курсі університету і зараз у нас проходить педагогічна практика.
Ніколи не думав, що доведеться стати викладачем (хоча б на деякий час) — викладати інформатику на 1 курсі економічного факультету

В понеділок ми з одногрупником провели практику по Excel’ю, а у вівторок — лекцію.

Проводити практику доволі просто — мої знань Excel’ю вистачає з головою, єдина заминка — працюючи за комп’ютером, я все дуже швидко роблю. Тому доводилось постійно себе гальмувати, щоб вони хоч трохи щось запам’ятали.

Лекцію ми готували з тиждень, провели 3 репетиції.
Лекція виглядала так — одногрупник стоїть біля екрану, на якому за допомогою проектора транслюється зображення від ноутбука, за яким сиджу я. Він розповідає — я показую.
Лише після декількох тренувань у нас почало виходити більш-менш, бо на першому він швидко розказував а я швидко показував і у слухачів в голові взагалі нічого не відкладалося

В результаті ми її провели добре (відгуки одногрупників і декана, що керував нашої практикою)

Кому треба провести лекцію та практику «Excel для початківців» — звертайтесь (але про пиво не забудьте)

Вчора (бо цей допис пишу вже після 00:00) побував на Kyiv MiniCamp April.
Це вже третій подібний захід в Києві, але для мене лише другий, бо я був лише на лютневому, а березневий пропустив (я тоді тільки приїхав зі штатів і мені було не до того…)

Цього разу йшлося про соціальні мережі.
Спочатку загальний огляд соціальних мереж, потім детальніше про популярні мережі в Україні.
«Хворобою» соціальних мереж я вже перехворів — мене вистачило лише на пару тижнів полазити по Вконтакті та Facebook’у, потім я їх закинув, тепер вони мене цікавлять більше як розробника, ніж як користувача

Фотозвіт: Kyiv MiniCamp April + прогулянка Києвом (26 квітня 2008)
Частину фотографій зробив masterpiecer і виклав в себе в блозі прямо на місці.
Потім я влаштував акцію «Хто хоче сфоткатись з Оксою?»
Останні 6 фото до MiniCamp’у відношення не мають — то я просто гуляв містом…

Пройшло вже 3 місяці, як я міґрував на Jabber.
Есперемент вийшов цілком вдалий, назад повертатися я не буду.
Від icq повністю я ще не відмовився, просто підключив її через транспорт, але кількість icq-контактів зменшилось вдвічі, а деякі з них продублювалися Jabber-контактами.

Фіча Google Talk по збереженню історії на сервері виявилась дуже корисною.
Я користуюсь Jabber’ом вдома, на роботі та з кпк. Але все, що написане мною або мені, завжди доступне через інтерфейс Gmail.
Декілька разів воно дуже виручало мене, коли з кпк потрібно було дізнатися номер телефону, збереженому в історії (за 3 місяці збереглося приблизно 860 розмов).
Історія з контактів, підключених через icq-транспорт, теж зберігається.
Для параноїків: ця фіча вимикається

Ще однією корисною штукою (для мене) виялилось неможливість писати мені неавторизованим в контакт-листі icq.
Таким чином я перестав отримувати набридливий спім.

Проблема з українськими літерами майже зникла (залишилося 1 чи 2 контакта, від яких повідомлення приходять у вигляді прив³т). Справа була в старих версіях QIP’а, після оновлення до останньої версії QIP’а (або переходу на QIP Infium) і є ї ґ передаються без проблем.

За ці 3 місяці сталося декілька подій, пов’язаних з IM.
По-перше, AOL виклала SDK для написання власних клієнтів до ICQ.
Я не думаю, що воно буде дуже корисним — сторонніх ICQ клієнтів вже розвелося море. Хоча, можливо, Jabber-транспорт трохи вдосконалять.
По-друге, Microsoft дуже хоче купити Yahoo!. Якщо це станеться то напевне відбудеться об’єднання мереж Live Messenger та Yahoo! Messenger, що дуже посилить конкуренцію серед інтернет-пейджерів.
По-третє, з’явилися чутки, що Google хоче викупити у eBay Skype.
Якщо це станеться, то Google може згорнути розвиток Google Talk’у (як це відбулося з Google Video після купівлі YouTube).
Я б цього дуже не хотів, бо доведеться міняти Jabber-сервер (хоча це й простіше, ніж перейти з icq на jabber )
З іншого боку в мене є надію, що відбудеться інтеграці Skype та Jabber і тоді можна перестати користуватися Skype клієнтом.
По-четверте, QIP запустив свій власний сервер Jabber (qip.ru) і тепер всі користувачі QIP Infium повинні бути зареєструваним на ньому (але використовувати не обов’язково, я користуюсь сервером Google Talk).
Я вважаю цей крок правильним, таким чином монополію icq можна побороти набагато швидше.

На Blogoreader’і з’явилося: Інтерв’ю з Олегом Боженком (aka MrGALL’ом)

P.S. Це вже друге моє інтерв’ю, перше було трохи більше року тому і з’явилося у вигляді замітки в журналі InternetUA:

23.05.2008: на БлоґоРідері ще з’явився стаття Під мікроскопом - УкрБаш